Сучасні пінополіуретанові системи ППУ, як більшість будівельних матеріалів горять, але вогонь не поширюють, тобто є самозатухаючими група горючості Г3.
Однією з головних причин популярності ППУ в 50-ті роки минулого сторіччя вважається помірна вогнестійкість пінополіуретану, тільки в зоні відкритої дії полум'я ППУ починає плавитися, як тільки джерело прибирають, полум'я загасає, пінополіуретан не плаивться і тим більше не капає, вогонь не підтримує і не поширює.

 

Завдяки цим властивостям ППУ використовується у будівництві, харчовій, хімічній, електротехнічній, і навіть у військовій та авіаційній промисловості для зниження ваги конструкцій і захисту паливних систем від загоряння та вибуху при їх уражені. В даний час пінополіуретан активно використовується для утеплення технологічного обладнання, резервуарів, підземних споруд, плоских та скатних дахів, у будівництві, сільському господарстві і за весь час з 50-х років минулого століття були пожежі не з вини пінополіуретану, але і навіть під час пожежі при великій температурі ППУ вогонь не поширював, горіння не підтримував .Неодноразові досслідження ППУ на групу горючості в ЄС дали такий самий результат в Європі як і у наших дослідників група горючості пінороліуретану за європейським класифікатором - "F", - тобто матеріал, що не підтримує горіння.На закінчення про горючість ППУ: додаткові самозгасання і пониження швидкості горіння, досягається за рахунок введення антипіренів, які «зашиті» в закрито-комірчасту структуру і знаходяться там впродовж всього терміну служби матеріалу.

Регулюючи процес деструкції хімічними, фізичними і енергетичними факторами  можна підвищити термостійкість пінополіуретану. Для того щоб практично підвищити вогнестійкість пінополіуретану можна застосувати один з двох способів: ввести наповнювачі або хімічно модифікувати композицію. Наповнювачі застосовуються частіше. В їх ролі виступають мінеральні наповнювачі, азот, фосфоровмісні сполуки сурми, галоген. А ось хімічна модифікація рецептури досить дорогий і трудомісткий процес.