Теплоізоляція житлових чи промислово-складських приміщень в Україні в минулому столітті була не тільки на низькому технологічному рівні але у більшості випадків була майже відсутня. Керамзитобетон чи скловата, або дерево-глиняні чи просто залізобетонні перекриття товщиною до 10 см не володіють достатніми теплоізоляційними властивостями, щоб забезпечити сучасну комфортну температуру 20 градусів по цельсію, та мінімальні витрати на опалення чи кондиціонування.

  Але надто низькі ціни на газ та електроенергію, а ще субсидії, дотації, не сприяли будівництву сучасних теплоізольованих будівель чи споруд, до цього не додумувалися навіть розробники радянських ГОСТів, звідси і низький рівень знань про теплоізоляцію,  тому все треба починати з нуля і рівнятися на європейський досвід, де вже давно утеплення, гідроізоляція, шумоізоляція, є одними з основних етапів будівництва.  Житло в Україні радянської та пострадянської доби будували з акцентом на кількості квадратних метрів і забували про якість, і тим більше про утеплення, тому через недостатній рівень теплоізоляції верхній поверх майже не експлуатувався в літку через надто високі температури і не можливість охолодити кондиціонерами повітря, а взимку через надмірний холод і неможливість отопити приміщення до комфортних температур. Чому підвали чи бетонні фундаменти, у таких будівлях, завжди сирі і холодні? Через недостатню теплоізоляцію (а бетон не є теплоізолюючим матеріалом), і відсутність належної гідроізоляції, волога проникає у бетон, і крім допуску у підвали сирості та холоду, сприяє розвитку грибків плісняви, що є прямою загрозою здоров`ю людей що у ньому перебувають.

Отже, теплоізоляція новозбудованих та вже існуючих будівель чи споруд дозволяє заощадити не тільки на опаленні взимку чи кондиціонуванні влітку не менше 40% кожен рік, але і берегти здоров`я перебуваючих там людей:

УТЕПЛЕННЯ та ГІДРОІЗОЛЯЦІЯ – ЦЕ ПОДВІЙНА ЕКОНОМІЯ!